І один у полі — воїн

У №5 (63) за 2008 рік журнал «Партнер-Північ» опублікував мою статтю: «Проблеми виплати пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном, у світлі Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Що робити?» Основою для цієї статті стали рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), а також матеріали скарг, поданих і підготовлених за моєї участі та допомоги у 2005–2007 роках.

7 листопада 2013 року ЄСПЛ ухвалив знакове рішення за скаргою, поданою ще 21 листопада 2005 року моїм клієнтом, який проживає в Бремені. Це рішення підтвердило мої висновки, викладені у вищезгаданій статті: припинення Україною виплати пенсій і відмова у їх призначенні особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, є порушенням прав людини, передбачених статтею 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Протоколу №1.

Див. справу «Пічкур проти України» (Скарга №10441/06).

Зміст відповідних статей Конвенції:

Стаття 14 — Заборона дискримінації:

Користування правами і свободами, визнаними цією Конвенцією, має бути забезпечено без будь-якої дискримінації...

Стаття 1 Протоколу №1 - Захист власності:

Кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном...

Уряд України не оскаржив це рішення ЄСПЛ — очевидно, було не до того (треба було дбати про «прилаштування» награбованого), і 7 лютого 2014 року воно набрало чинності.

Відтоді особи, які виїхали на постійне проживання за межі України, отримали реальну можливість оформлювати і отримувати пенсії, а також переводити їх за кордон. З тексту рішення ЄСПЛ випливає, що через дискримінацію за ознакою місця проживання багатьом українським пенсіонерам було завдано як матеріальної, так і моральної шкоди. Період порушення прав суд вважає таким, що почався 11 вересня 1997 року (дата приєднання України до Конвенції) і тривав до 7 жовтня 2009 року, коли Конституційний суд України визнав припинення пенсійних виплат для тих, хто виїхав за кордон, неконституційним.

Правові норми:

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 6 грудня 1991 року:

• Пенсії, не отримані пенсіонером своєчасно з його вини, виплачуються не більш ніж за 3 роки, що передували зверненню.
• Якщо пенсію не було виплачено з вини пенсійного органу — вона виплачується за весь минулий період без обмеження строку.

Приклад розрахунку:

Умовний пенсіонер пан Н. виїхав з України на постійне проживання до Німеччини (або Ізраїлю, США) 1 жовтня 1997 року. Від цієї дати до 1 жовтня 2009 року пройшло 144 місяці. Середній розмір української пенсії в ці роки становив близько 50 євро. Отже, після рішення ЄСПЛ цей пенсіонер може претендувати на суму близько 7200 євро. Це — умовна цифра, оскільки пенсії в Україні виплачуються в гривні, яка не є вільноконвертованою та нестабільна. З 7 жовтня 2009 року пенсіонери, які постійно проживають за кордоном, мають можливість оформлювати пенсії в Україні. Ті, хто не скористався цим правом раніше, можуть звернутись і тепер — і отримати виплати за останні 3 роки (приблизно 1800 євро, виходячи з 36 міс. × 50 євро).

Таким чином, після рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» пенсіонери, які проживають за межами України, мають право вимагати виплати пенсій, починаючи з 11 вересня 1997 року. Загальна сума може сягати щонайменше 9000 євро (7200 + 1800), якщо застосовувати максимально сприятливий підрахунок.

Можливі заперечення:

Звісно, знайдуться скептики, які пригадають: після рішення Конституційного Суду у 2009 році теж була ейфорія — але виплат так і не дочекались. Тоді уряд заявив, що пенсії за кордон виплачуватимуться лише після укладання відповідних міжнародних угод. Але таких угод досі немає, попри ініціативи деяких країн (зокрема, Ізраїлю).

Тепер ситуація інша. ЄСПЛ прямо вказав:

«Підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва й інтеграції, а також розвиток банківських послуг і інформаційних технологій нині не виправдовують більшість технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном» Так, український бюджет у складному стані, а Пенсійний фонд — на межі дефіциту. Але чиновники не мають права відмовляти громадянам у реалізації їхніх законних прав. У разі відмови слід звертатися до суду.

Суди, навіть якщо вони і неідеальні, навряд чи підуть проти практики ЄСПЛ. Крім того, нестача коштів не є підставою для невиконання державою взятих на себе зобов’язань.

Німецький контекст:

Коли у 2005 році мій клієнт подавав скаргу до ЄСПЛ, німецькі соціальні органи ще не звертали увагу на іноземні пенсії — суми були символічні.

Проте з часом ситуація змінилася: нині такі пенсії враховуються як дохід, і відповідно соціальні допомоги зменшуються на їхню суму. Це означає, що частина українців у Німеччині, дізнавшись про рішення ЄСПЛ, засмутиться, а не зрадіє — адже їх можуть зобов’язати оформити пенсії, що спричинить додаткові витрати і зменшить соціальну допомогу.

Втім, боятися поки що рано. Гривня нестабільна, а розмір пенсії може бути настільки низьким, що не покриє навіть витрати на її оформлення.

Ситуація в Ізраїлі та інших країнах:

Якщо українцям у Німеччині рішення ЄСПЛ може здатися сумнівним досягненням, то громадяни України, які мешкають в Ізраїлі, можуть скористатися ним вже зараз — не чекаючи жодних двосторонніх угод.

І насамкінець — ухвалене рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» стосується не лише України. Воно є обов’язковим для виконання всіма країнами, які підписали Конвенцію, зокрема: Молдова, Грузія, Азербайджан, Вірменія — держави, які досі не виплачують пенсії своїм громадянам за кордоном.